Словарь української мови (1924)/оплітати
| ◀ опліт | Словарь української мови О оплітати |
оплітатися ▶ |
|
Опліта́ти, та́ю, єш, сов. в. оплести́, ту́, те́ш, гл. 1) = Обплітати, обплести. Виноград оплів навкруги камінь. Левиц. Пов. 361. 2) Уплетать, уплесть, ѣсть съ аппетитомъ. Сидить хазяїн в конці стола, варенички оплітає. Нп.