Словарь української мови (1924)/окоренок
| ◀ окоренитися | Словарь української мови О окоренок |
окорм ▶ |
|
Окоре́нок, окорі́нок, нка, м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ном. № 7149. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі. Новомоск.