Словарь української мови (1924)/означати
| ◀ ознака | Словарь української мови О означати |
озниця ▶ |
|
Означа́ти, ча́ю, єш, сов. в. означи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Значи́ти, позначи́ти. Ввесь поїзд наш (весільний) означений, а наш князь не означен. Де б його таку швачку обиськать, щоб його означить? Грин. III. 433. 2) Только несов. в. Значить, означать. Що воно означа, нехай письменні розберуть. Стор. МПр. 167.