Словарь української мови (1924)/озиватися

Словарь української мови
Борис Грінченко
О
озиватися
Берлін: Українське слово, 1924

Озива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. озва́тися, зву́ся, ве́шся, гл. 1) Отзываться, отозваться, заговорить. Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Котл. НП. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума. Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом. Г. Барв. 355. 2) — за ко́го. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. К. ЦН. 197.