Словарь української мови (1924)/оглядати

by Борис Грінченко

◀ оглядання

Словарь української мови Борис Грінченко О оглядати

оглядатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Огляда́ти, да́ю, єш, сов. в. огля́діти, джу, диш, гл. 1) Осматривать, осмотрѣть. Вийди, матінко, огляди, що тобі бояре привезли. Мет. 230. Козаків піджидає, козаків оглядає. Макс. 2) Созерцать, видѣть. Сподоби в небі лицем к лицу Бога оглядати. Чуб. Одного ранку, бодай такого ніхто не оглядав, сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. II. 71.