Словарь української мови (1924)/обітниця
| ◀ обітерти | Словарь української мови О обітниця |
обітріти ▶ |
|
Обітни́ця, ці, ж. Обѣщаніе, обѣтъ. К. Бай. 132. Давала вона сама собі обітницю до віку вічнього не розлучатися з чоловіком. Г. Барв. 141.
| ◀ обітерти | Словарь української мови Борис Грінченко О обітниця |
обітріти ▶ |
|
Словарь української мови — О
обітниця
Борис Грінченко
1924
Обітни́ця, ці, ж. Обѣщаніе, обѣтъ. К. Бай. 132. Давала вона сама собі обітницю до віку вічнього не розлучатися з чоловіком. Г. Барв. 141.