Словарь української мови (1924)/обсідати
| ◀ обсівне | Словарь української мови О обсідати |
обсікати ▶ |
|
Обсіда́ти, да́ю, єш, сов. в. обсі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) Обсѣдать, обсѣсть, сѣсть вокругъ. Обсіли мене, як дрібні пташенята. МВ. 2) Нападать, напасть, тѣснить со всѣхъ сторонъ. Ледве я в хату, а мене так усі й обсіли: куди та й куди ходила? Брацл. у. Мене ж, старого, вороги обсіли, як у болоті з дітоньками качку. К. ЦН. 253. Важкі́ ду́ми обсіли го́лову. Голова была полна тяжелыхъ мыслей. Мир. Пов. I. 117.