Словарь української мови (1924)/обруб

by Борис Грінченко

◀ оброчникувати

Словарь української мови Борис Грінченко О обруб

обрубати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обру́б, ба, м. 1) Отдѣльный кусокъ земли, участокъ. Моя земля в однім обрубі. 2) Въ водяной мельницѣ: небольшая возвышенность на поду́, на которой лежатъ жернова. Черниг. у.