Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обмітати
Берлін: Українське слово, 1924

Обміта́ти, та́ю, єш, сов. в. обмести́, мету́, те́ш, гл. Обметать, обместь. І криниченьку обрубить, і василечком обмете. Чуб. III. 150. Візьми вінок та обмети біля хати. Харьк.