Словарь української мови (1924)/обмітати

by Борис Грінченко

◀ обміряти

Словарь української мови Борис Грінченко О обмітати

обмітка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обміта́ти, та́ю, єш, сов. в. обмести́, мету́, те́ш, гл. Обметать, обместь. І криниченьку обрубить, і василечком обмете. Чуб. III. 150. Візьми вінок та обмети біля хати. Харьк.