Словарь української мови (1924)/обмірати
| ◀ обмірання | Словарь української мови О обмірати |
обмірковувати ▶ |
|
Обміра́ти, ра́ю, єш, сов. в. обме́рти, обімру́, реш, гл. 1) Обмирать, обмереть; впадать, впасть въ летаргію. Привели до неї одну нашу таки бабу, стару престаренезну, що недавно обмірала і на тім світі була. ЗОЮР. I. 304. 2) Впадать, впасть въ обморокъ. Як почне пані обмірати та стогнати, та в крик викрикувати!.. МВ. (О. 1862. III. 60).