Словарь української мови (1924)/обмилятися

Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обмилятися
Берлін: Українське слово, 1924

Обмиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. обмили́тися, лю́ся, лишся, гл. Ошибаться, ошибиться. Це він обмилився: треба дві копійки, а він дав три. Пирят. у. Слухайте, тату: у вас, чи пак у мене, буде синок, — сказала я, обмилившися з радощів. Г. Барв. 279. Я бачу, що тута добре обмиливсь. Греб. 349.