Словарь української мови (1924)/облуплювати
| ◀ облуплений | Словарь української мови О облуплювати |
облуплюватися ▶ |
|
Облу́плювати, плюю, єш, сов. в. облупи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Обдирать, ободрать, очистить, снять кожу, шелуху. Дав яєчко та ще й облупи. Ном. № 2700. Йому облупи та ще і в рот положи. Ном. № 2700. Бодай вас луп облупив. Харьк. г. 2) Обобрать, ограбить.