Словарь української мови (1924)/облишити
| ◀ обличчя | Словарь української мови О облишити |
облишитися ▶ |
|
Обли́шити, шу, шиш, гл. Оставить, бросить. Ні вже, облиште з кожухом, тепер шити ніколи: треба молотити. Кобел. у. Облиш уже, не займай його. Константиногр. у. Мене облишила любая дівчина. Чуб. V. 107.