Словарь української мови (1924)/обезголовити
◀ обезглуздіти | Словарь української мови О обезголовити |
обеззубіти ▶ |
|
Обезголо́вити, влю, виш, гл. Обезглавить. Только у Стороженка: Разом з обезголовленим трупом звалився з дуба чоловік. Стор. МПр. 107.