Словарь української мови (1924)/обезглуздіти

by Борис Грінченко

◀ обезглуздити

Словарь української мови Борис Грінченко О обезглуздіти

обезголовити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обезглу́здіти, дію, єш, гл. Потерять разсудокъ, ошалѣть, рехнуться. Наталка так обезглузділа, що любить запропастившагось Петра. Котл. НП. 374.