Словарь української мови (1924)/обгородитися

by Борис Грінченко

◀ обгородити

Словарь української мови Борис Грінченко О обгородитися

обгортати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обгороди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Окружить плетнемъ, заборомъ свой дворъ, огородъ. 2) О лунѣ, солнцѣ: быть окруженнымъ туманнымъ сіяніемъ. Зійшов місяць із зорею та й обгородився. Мет. 329. Як місяць або сонце обгорожено кругом, — буде лютий мороз, а влітку вітер. Грин. I. 254.