Словарь української мови (1924)/обвірчувати
| ◀ обвідьмитися | Словарь української мови О обвірчувати |
обвірчуватися ▶ |
|
Обві́рчувати, чую, єш, сов. в. обверті́ти, чу́, ти́ш, гл. Обворачивать, обворотить, обвивать, обвить. Треба обвертіти голову хусткою. Васильк. у. Було (її) обвертіти в подрану ряднину. Мет. 268.