Словарь української мови (1924)/об'явка

by Борис Грінченко

◀ об'явити

Словарь української мови Борис Грінченко О об'явка

об'являти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Об'я́вка, ки, ж. 1) Сообщеніе, объявленіе кому, заявленіе. Побачила вона, що невістка її в ставку мертва, та й дала тоді об'явку старості, а він і мене кликнув у поняті. Верхнеднѣпр. у. Пішов один чоловік давать об'явку у волость, що в його вкрадено кобилу. Грин. I. 97. 2) Голосъ (при баллотировкѣ). Паньку дали три об'явки більше, як Стеценку, то через те й став старшиною. Золотон. у.