Словарь української мови (1924)/кішниця
| ◀ кішкарь | Словарь української мови К кішниця |
кіявкати ▶ |
|
Кішни́ця, ці, ж. Сѣнокосное мѣсто въ полони́нах, огороженное; тамъ складывается сѣно въ стоги и тамъ-же находится лѣтнее жилище для приходящихъ туда рабочихъ, съ сараями для овецъ. Шух. I. 168, 189.