Словарь української мови (1924)/кругойдучий
◀ кругогляд | Словарь української мови К кругойдучий |
кругом ▶ |
|
Кругойду́чий, а, е. Поворачивающійся въ видѣ круга. Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах, колись-то пишний замок. К. (О. 1861. II. 234).