Словарь української мови (1924)/крок
| ◀ кроїти | Словарь української мови К крок |
кроква ▶ |
|
Кро́к, ку, м. 1) Шагъ. Дурному з кроку ступити, — сто днів одпусту доступити. Ном. № 6212. По що ту приходиш кроком зрадливим. Гол. I. 346. 2) Часть основы, которую ткачъ можетъ заткать до новаго поворота навоя: заткавъ ее, ткачъ, поворачивая верхній навой, развиваетъ съ него часть основы, навертывая въ то-же время сотканный крок полотна на нижній навой; крок находится между ма́ґлем і ля́дою. Шух. I. 258. МУЕ. III. 20.