Словарь української мови (1924)/кривитися
◀ кривити | Словарь української мови К кривитися |
кривісінький ▶ |
|
Криви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Искривляться. Чобіт кривиться. 2) Кривиться, дѣлать гримасу. Матері, батьки кривились. Мкр. Н. 35. Хто п'є, тон кривиться; кому не дають, той дивиться. Ном. № 11493.