Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кривити
Берлін: Українське слово, 1924

Криви́ти, влю́, виш, гл. 1) Кривить. 2) Поступать несправедливо. Він первих вас за кривду покарає, дарма, що ви кривили за для його. К. Іов. 28.