Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кпити
Берлін: Українське слово, 1924

Кпи́ти, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го) гл. Трунить, насмѣхаться. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 7093. Давно се діялось колись: ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. Шевч. 565.