Словарь української мови (1924)/коїтися
| ◀ коїти | Словарь української мови К коїтися |
кой ▶ |
|
Ко́їтися, їться, гл. безл. Происходить, дѣлаться (преимущественно о дурномъ). На дворі таке коїться, що і виглянути не можна. Канев. у. Якесь іще лихо коїться. МВ.