Словарь української мови (1924)/котючий

by Борис Грінченко

◀ котюга

Словарь української мови Борис Грінченко К котючий

котючка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Котю́чий, а, е. 1) Легко катящійся. Бач, які котючі гроші — швидко вже й роскотились. — Котючий вітер низався поміж деревом безлистим. МВ. II. 113. 2) Плодовитый (о животныхъ).