Словарь української мови (1924)/котюга

by Борис Грінченко

◀ котусь

Словарь української мови Борис Грінченко К котюга

котючий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Котю́га, ги, м. 1) Ув. отъ кіт. Стар як котюга, а бреше як щеня. Ном. № 6905. Невже котюга знов думає про сало? К. ЧР. 289. 2) Собака домашняя (у гуцуловъ). Вх. Пч. I. 16. Котюга забрехала. Шух. I. 89.