Словарь української мови (1924)/котитися

by Борис Грінченко

◀ котити

Словарь української мови Борис Грінченко К котитися

котичок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Коти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Катиться. І по сей бік гора, і по той бік гора, а між тими крутими горами котилась зоря. Мет. Піт з його котиться. 2) Рождать (о кошкѣ, овцѣ и зайцѣ). Кішка, то вже звір і навіть не несеться, а котиться. Левиц. Пов. 3) Клубиться (о дымѣ, туманѣ). Туман яром котиться, дівці гулять хочеться. Нп.