Словарь української мови (1924)/коструб
◀ костричуватий | Словарь української мови К коструб |
кострубань ▶ |
|
Ко́струб, ба, м. 1) Ястребъ. Мнж. 183. 2) Весенняя хороводная игра дѣвушекъ, описанная у Чуб. III. 77 и Kolb. I. 158. 3) Неряха. Сидів коструб на припічку, я не подивився. Гол. III. 290. Ум. Костру́бонько.