Словарь української мови (1924)/костирь

by Борис Грінченко

◀ костирство

Словарь української мови Борис Грінченко К костирь

костогриз ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кости́рь, ря́, м. 1) = Костирник. О. 1861. II. 4. Уподобав картовника і костира п'яного, що… в козацьтва вигравав у кості. К. Бай. 32. 2) Раст. Bromus secalinus. L. ЗЮЗО. I. 114. Ум. Кости́ронько. А він шельма костиронько, превеликий п'яниченько. Грин. III. 380.