Словарь української мови (1924)/корівка

by Борис Грінченко

◀ коричуватий

Словарь української мови Борис Грінченко К корівка

корівне ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Корі́вка, ки, ж. Ум. отъ коро́ва. 1) Коровка. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85. 2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.