Словарь української мови (1924)/коростявий
◀ коростуватий | Словарь української мови К коростявий |
коростявіти ▶ |
|
Коро́стявий, а, е. = Короставий. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном. № 3254. Коростява чухмариться. Грин. III. 652.