Словарь української мови (1924)/кончина

by Борис Грінченко

◀ конче

Словарь української мови Борис Грінченко К кончина

кончити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кончи́на, ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. I. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.