Словарь української мови (1924)/конче
◀ конферяник | Словарь української мови К конче |
кончина ▶ |
|
Ко́нче, нар. Безотлагательно, непремѣнно, именно. Нащо се вам його так конче треба? МВ. II. 188. І треба ж було сім паничам потрапити перелізти конче в мій садок.