Словарь української мови (1924)/колос

by Борис Грінченко

◀ колопня

Словарь української мови Борис Грінченко К колос

колосина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ко́лос, су, м. 1) Колосъ. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. I. 77. 2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Шух. I. 169. Ум. Колосо́к.