Словарь української мови (1924)/козиритися
| ◀ козирити | Словарь української мови К козиритися |
козирь ▶ |
|
Козири́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) безл. Идти картамъ. Не буду дивиться, нехай козириться. Мнж. 165. 2) Принимать бравый видъ. Коло дівки парубонько півнем козириться. Чуб. III. 178.