Словарь української мови (1924)/ковінька
| ◀ ковила | Словарь української мови К ковінька |
ковмір ▶ |
|
Кові́нька, ки, ж. 1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой кові́нькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на́ руку кові́нька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати. Кв. I. 49.