Словарь української мови (1924)/коверза
| ◀ ковер | Словарь української мови К коверза |
коверзувати ▶ |
|
Коверза́, зи́, ж. 1) Раздумье, размышленіе. Об миленькій своїй дитині водив по мізку коверзу. Котл. Ен. III. 68 и Слов. 2) Чепуха. Лемішка хотів і собі закидати по московській… але замолов таку коверзу, що тільки сам махнув рукою. Левиц. I. 332.