Словарь української мови (1924)/ковер
| ◀ ковдра | Словарь української мови К ковер |
коверза ▶ |
|
Кове́р, вра́, м. 1) Коверъ. Вас. 171. Од свата до свата доріжка услата шитими коврами. МУЕ. III. 102. 2) Одѣяло. Мил. 162. Ум. Кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. МУЕ. III. 159. Ночувала, моя матінко, під коверцем. Мил. 162.