Словарь української мови
Борис Грінченко
К
ковбур
Берлін: Українське слово, 1924

Ковбу́р, ра, м. 1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. I. 316. 2) = Ковбаня. Желех.