Словарь української мови (1924)/кметити
| ◀ кметиня | Словарь української мови К кметити |
кметиця ▶ |
|
Кмети́ти, кмечу́, ти́ш, гл. Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. Уже дитина кметить. НВолын. у.
| ◀ кметиня | Словарь української мови Борис Грінченко К кметити |
кметиця ▶ |
|
Словарь української мови — К
кметити
Борис Грінченко
1924
Кмети́ти, кмечу́, ти́ш, гл. Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. Уже дитина кметить. НВолын. у.