Словарь української мови (1924)/клопітний
| ◀ клопіт | Словарь української мови К клопітний |
клопітно ▶ |
|
Клопітни́й, а́, е́. 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо… та шкода мого розуму клопітного. МВ. II. 131. 2) Безпокойный, хлопотунъ, надоѣдливый (о человѣкѣ). Іван клопітний чоловік. Хлопотливый, безпокойный (о дѣлѣ). Зареклися, що сами з роду-віку у таке клопітне не вберемось. МВ. III. 49.