Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клопіт
Берлін: Українське слово, 1924

Кло́піт, поту, м. Забота, хлопоты; безпокойство. Не мала баба клопоту, та купила порося. Ном. № 10058. З клопоту голова болить. Ном. № 10038. І хазяйка з неї добра, роботяща. Як дійшла вона літ, своїх, то я без клопоту хліб їла. МВ. II. 19. От мені вели́кий кло́піт! А мнѣ какое дѣло? Ном. № 4987.