Словарь української мови (1924)/клекотіти
| ◀ клекотати | Словарь української мови К клекотіти |
клект ▶ |
|
Клекоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. 1) Клокотать, бурлить, шумѣть. Смола там в пеклі клекотіла. Котл. Ен. III. 74. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Шевч. 62. Оце дудлить, аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. 2) Квакать шумно (о лягушкѣ). Жаби клекотять. Чуб. I. 65.