Словарь української мови (1924)/киринник
| ◀ киринний | Словарь української мови К киринник |
киринниця ▶ |
|
Кири́нник, ка, м. 1) Безпорядочный человѣкъ. Желех. 2) Пачкунъ, маральщикъ. Желех.
| ◀ киринний | Словарь української мови Борис Грінченко К киринник |
киринниця ▶ |
|
Словарь української мови — К
киринник
Борис Грінченко
1924
Кири́нник, ка, м. 1) Безпорядочный человѣкъ. Желех. 2) Пачкунъ, маральщикъ. Желех.