Словарь української мови (1924)/керма

by Борис Грінченко

◀ керлиба

Словарь української мови Борис Грінченко К керма

керманич ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ке́рма, ми, ж. Весло, которымъ правятъ, руль. Желех. Руль у плотовъ; состоитъ изъ до́шки (лопасть) и друґара́ (рукоятка), который вращается на сво́рені (шипѣ), вдѣланномъ въ стіле́ць. Шух. I. 181.