Словарь української мови (1924)/кеп

by Борис Грінченко

◀ кендя

Словарь української мови Борис Грінченко К кеп

кепень ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кеп, кепа и кпа, м. 1) Дуракъ, глупецъ. Було не кпити з Микити, бо Микита і сам кеп. Ном. № 6815. Не таким кпам, пане-брате, в Польщі крулювати. О. 1863. II. 54. 2) Карточная игра въ дураки. Які ж були до карт охочі…, — гуляли часто до півночі… у памфиля, в візка і в кепа. Котл. Ен. III. 9.