Словарь української мови (1924)/карлючка
| ◀ карлючитися | Словарь української мови К карлючка |
карлючкуватий ▶ |
|
Карлю́чка, ки, ж. Ум. отъ карлюка. О. Мойсей зігнув шию карлючкою, а голова звисла на груди. Левиц. I. 142. Кожда ручка собі карлючка. Ном. № 9718. Загну́ти карлю́чку кому́. Задать трудный вопросъ кому, поставить въ затруднительное положеніе кого.