Словарь української мови (1924)/капар

by Борис Грінченко

◀ капанина

Словарь української мови Борис Грінченко К капар

капаран ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ка́пар, ра, м. 1) Обѣднѣвшій, обнищавшій. В ка́пар, на ка́пар перехо́дити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ. Желех. 2) —ру. Насосъ. 3) Снарядъ для забиванія свай. НВолын. у.