Словарь української мови
Борис Грінченко
К
капар
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́пар, ра, м. 1) Обѣднѣвшій, обнищавшій. В ка́пар, на ка́пар перехо́дити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ. Желех. 2) —ру. Насосъ. 3) Снарядъ для забиванія свай. НВолын. у.