Словарь української мови (1924)/канудити
| ◀ кантурь | Словарь української мови К канудити |
канун ▶ |
|
Кану́дити, дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить. Харьк. у.
| ◀ кантурь | Словарь української мови Борис Грінченко К канудити |
канун ▶ |
|
Словарь української мови — К
канудити
Борис Грінченко
1924
Кану́дити, дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить. Харьк. у.